Сучасна архітектура

Стиль «бароко» зародився в Італії в 16 -17 століттях і пройшов парадом по європейських країнах, набуваючи скрізь національних рис. Для нього характерні складні, частіше криволінійні форми, просторовий розмах, злита. Архітектурні будівлі цього стилю відрізняються грандіозністю, пишнотою і динамікою, упередженістю до ефектних видовищ, контрастів світла і тіні, поєднанням ілюзорного і реального. Інтер’єри зазвичай прикрашені багатоколірним ліпленням, скульптурою або різьбленням, численні дзеркала візуально розширюють дійсний простір приміщень, а барвисто розписані плафони створюють ілюзію відсутності даху. Кімнати часто втрачають звичну прямокутну форму.
Читати цілком »

Виокремлення наукових досліджень з історії архітектури України в окремий науковий напрям є закономірним явищем і етапом у розвитку української науки і культури. Дослідження його розвитку, витоків, особливостей як окремого соціокультурного явища, набуває особливого сенсу в зв’язку із становленням української державності. Включення історико-архітектурних досліджень України в загальнокультурний контекст спочатку української держави, а потім - у світовий сприятиме розвитку науки і культури та інтеграційним процесам у світове наукове та культурне середовище. Одним із аспектів історії архітектури є розкриття наукових методів дослідників і їх концепцій як важливих складових і як результатів розвитку напряму в цілому. Залучення до наукового обігу досягнень дослідників історії архітектури України всебічно висвітлить своєрідність історико-архітектурних процесів, зробить їх загальновідомими. Читати цілком »

Ще тривали останні бої за Берлін, а у Витягу Постанови Ради Народних Комісарів Союзу РСР від 18 квітня 1945 р. № 793 зазначалося “П.1. Дозволити Раднаркомові УРСР створити Академію архітектури на базі Української філії Академії архітектури СРСР”.
Президентом став Заболотний Володимир Гнатович - відомий український архітектор, лауреат Сталінської премії в галузі архітектури (одержаної за створення видатної споруди - будинку Верховної Ради УРСР). Серед засновників Української академії та її перших працівників були архітектори Чмутіна Наталія Борисівна і Лазаренко Віктор Іванович. Більшу частину роботи щодо підготовки необхідних документів, розробки структури майбутньої Академії та підбору кадрів було здійснено саме цими людьми. У важких умовах відновлення зруйнованої держави становлення Української Академії архітектури потребувало значних зусиль і справжнього патріотизму. Як і всі мешканці міста Києва, архітектори в ті роки розбирали руїни Хрещатика, розробляли проекти відбудови міста, хоча самі перебували у важких житлових умовах. Читати цілком »

Хрещатик був головною і найжвавішою вулицею центральної частини м.Києва, з звичайним поперечним профілем і звичайною одноманітною забудовою. Але роль Хрещатика як центральної вулиці міста не була відображена ні в архітектурі забудови, ні в планіровці. Не знаючи про існування Хрещатика, читач плану Києва не знайшов би в ньому центра міста. Він не читався в плані так, як читались центри багатьох міст, наприклад, Москви, Ленінграда, Харкова, Полтави, Калініна тощо. Дуже характерним було те, що всі великі і значущі архітектурні споруди за період радянської влади розташовувались так само, як і в старовину, - на високих місцях, максимально наближаючись до наддніпровських схилів, причому велика кількість обєктів була споруджена в районі Липок (будинок Ради Міністрів, Будинок Верховної Ради будинок та ін.). Читати цілком »

Аналіз праць, в яких застосовується цей метод, дозволяє визначити три умовні рівні складності розуміння авторами свого обєкту дослідження:
І. факти історії архітектури, їх хронологічна послідовність;
ІІ. архітектурні характеристики та ідеї: стиль, тип, конструкція та інше;
ІІІ. соціокультурні ідеї, їх прояв у архітектурі.
Визначено, що першому рівню розвитку поняття обєкту вiдповiднi історико-описові роботи, другому - комплексні професійні дослідження, третьому – узагальнюючі побудови із охопленням поза професійних сфер, питань розвитку та ґенези архітектурних систем на культурологічному рівні.
Наступна, порівняльна лінія методу, використовується майже всіма дослідниками. Як і у попередньому випадку, розвиток порівняльного методу йде перш за все шляхом розширення розуміння предмету і обєкту досліджень. Розглянуті праці дозволяють визначити три рівні обєкту:
- будівлі і їх особливості;
- архітектурні ідеї та характеристики;
- соціокультурні ідеї в архітектурі. Читати цілком »